Трампівська нацбезпека: геоекономіка, Західна півкуля і нова роль США
Що сталося?
Остання стратегія національної безпеки США, оприлюднена адміністрацією Трампа, відзначається різким зсувом від традиційної постхолодної війни політики. Документ ставить у пріоритет економічні й комерційні інтереси: скорочення торговельних дисбалансів, реіндустріалізацію, захист ланцюгів постачання. Союзники оцінюються через їхній вклад у оборону, а геоекономіка витісняє класичну геополітику. Окремо підкреслено пріоритет Західної півкулі; зменшується роль США на Близькому Сході, посилено економічний фокус в Індо-Тихоокеанському регіоні, а Європа піддається жорсткій критиці.
Чому це важливо?
Ця стратегія змінює основні критерії зовнішньої політики США: інтереси тепер вимірюються економічною вигодою і безпекою суто батьківщини, а не просуванням демократії чи широкою підтримкою міжнародних інституцій. Такий підхід формує очікування перерозподілу відповідальності між регіонами, можливого визнання сфер впливу й більш вужчої американської участі у світовій архітектурі безпеки. Для союзників це означає необхідність більшої самостійності; для суперників — можливості для розширення впливу.
Що буде далі?
У коротко-середньостроковій перспективі адміністрація реалізуватиме економічні інструменти й військові перестановки відповідно до нового пріоритету Західної півкулі та економічного стримування Китаю. Візит президента до Китаю та подальші кроки щодо Тайваню, а також коригування військової присутності на інших театрах вказують на практичну реалізацію намірів. Протягом наступних років відбудеться перевірка ефективності цих підходів і, можливо, часткова корекція політики майбутніми адміністраціями.
Як це вплине на тебе?
Для громадян і бізнесу це означає зміну зовнішньоекономічних умов: посилення захисту внутрішніх промислових ланцюгів, більші торговельні конфлікти і перестановки в міжнародних ринках. Країни-союзники можуть вимагати більше власного вкладення у безпеку. У регіонах, які втратять увагу США, зростає невизначеність безпеки і можливостей співпраці, тоді як держави-конкуренти отримують простір для розширення впливу.
