Нове керівництво Міноборони України та зміни в команді

Що сталося?

14 січня 2026 року парламент призначив Іллю Федорова на посаду очільника Міністерства оборони України. У заяві перед голосуванням Федоров сказав, що йде на цю посаду як людина й лідер команди, яка з 2022 року працювала над обороною країни. Президент Зеленський поставив перед новим міністром завдання — забезпечити перемогу, зупинити противника в повітрі й на землі, налагодити постачання озброєнь і відновити економічну стійкість. Федоров також окреслив пріоритети свого міністерства: поведінка армійських сил, посилення розвідки на передовій, виконання комплексу ризиків та розвиток лідерства в нових колах командування.

Чому це важливо?

Призначення та оновлення керівництва Міноборони змінюють адміністративну й оперативну координацію оборонних зусиль. Новий міністр отримав від президента конкретні задачі щодо забезпечення перехоплення ініціативи на фронті та зміцнення логістики й економічної підтримки оборони. Паралельно відбулися кадрові ротації: 19 січня Верховна Рада затвердила Івана Ткаченка на посаді державного секретаря, а 22 січня Федоров повідомив про звільнення п’яти заступників міністерства. Це свідчить про швидку трансформацію управлінської структури й можливі зміни в оперативних підходах.

Що буде далі?

Найближчими тижнями очікується формування оновленої команди міністерства та призначення нових керівників ключових напрямів, зокрема логістики, постачання й розвідки. Важливим кроком буде реалізація озвучених пріоритетів — посилення оборонних спроможностей у повітрі й на землі, налагодження ефективних ланцюгів постачання та адаптація командування до нових вимог. Також можливі додаткові кадрові зміни й деталізація стратегії відомства у формальних документах і дорожніх картах реалізації завдань від президента.

Як це вплине на тебе?

Для громадян та військовослужбовців ці зміни означають потенційне пришвидшення рішень щодо забезпечення частин засобами, зміну підходів до командування і контролю та оновлення політики підготовки й розвідки. Це може вплинути на терміни постачання обладнання, порядок мобілізаційних чи навчальних заходів та оперативну взаємодію між підрозділами. Для цивільного населення важливими будуть наслідки для безпеки регіонів і стабільності критичної інфраструктури залежно від реалізації заявлених пріоритетів.