Аналіз нової Стратегії нацбезпеки США: демографічний страх і економічне хижацтво

Що сталося?

Колонка критикує 33‑сторінкову Стратегію національної безпеки США, оприлюднену адміністрацією Трампа, називаючи її не стратегією, а набором декларацій без ресурсів, термінів і механізмів. Автор вказує на поєднання тріумфалізму й паніки, де демографічні та культурні зміни трактуються як екзистенційна загроза. Документ проголошує економічні цілі — перетворення дипломатії на інструмент підтримки бізнесу й визначення «стратегічних локацій» для експлуатації. Також наголошено на риториці проти Європи й імміграції, а відносини з Росією описані як пом’якшені. Стратегія, як стверджує автор, виправдовує руйнування союзів і транзакційний підхід до міжнародних відносин.

Чому це важливо?

Це важливо, бо такий підхід змінює традиційні засади зовнішньої політики: замість формування міжнародного порядку пропонується короткозорий, екстрактивний режим, що орієнтується на миттєві вигоди. Демографічна тривога переводить міграцію в категорію національної безпеки, стираючи межу між зовнішніми загрозами й внутрішньою політичною конкуренцією. Перетворення дипломатії на бізнес‑інструмент і підготовка до «економічного хижацтва» підривають довіру союзників і послаблюють здатність спільно протистояти довгостроковим викликам, таким як клімат, технологічна конкуренція та регіональна нестабільність.

Що буде далі?

За авторською логікою, реалізація цієї Стратегії призведе до трансформації зовнішньої політики в короткострокову, інструментальну практику: зростатиме підтримка транзакційних зв’язків і націоналістичних сил у союзних країнах, а формування тривалих альянсів і інституційної співпраці буде відкинуто. Це може послабити механізми скоординованої відповіді на глобальні загрози і сприяти ескалації напруженості з тими державами та спільнотами, яких стратегія вважає загрозою. У результаті міжнародний порядок може стати менш передбачуваним і більш конфліктним.

Як це вплине на тебе?

Для громадян і бізнесів це означатиме більшу невизначеність у зовнішньоторговельних та безпекових угодах, потенційне зростання економічних конфліктів і вразливість ланцюгів постачання. Для іммігрантів і діаспор — посилення стигматизації та політичного тиску, оскільки демографічні зміни формально позначені як загроза. Для країн‑партнерів — необхідність перегляду стратегій співпраці й самостійного укріплення обороноздатності та економічної стійкості у разі зменшення американських зобов’язань.