Кінець договору СНО‑III та ризики нової гонки ядерних озброєнь
Що сталося?
5 лютого 2026 року закінчився термін дії Договору про стратегічні наступальні озброєння (СНО‑III) між США і Росією. Угода, підписана 2010 року і пролонгована до 2026‑го, обмежувала кількість носіїв і боєзарядів, встановлювала режим інспекцій і механізми взаємної прозорості. Після низки перерв у інспекціях, взаємних звинувачень і призупинення участі Росією договір не було продовжено, тож формальні механізми контролю та верифікації припинилися.
Чому це важливо?
СНО‑III був одним із головних елементів контролю над найбільшими ядерними арсеналами світу, забезпечуючи верхні ліміти носіїв і зарядів і регулярні перевірки. Його втрата послаблює прозорість і довіру між двома ключовими ядерними державами, підвищує ймовірність хибних оцінок щодо розмірів арсеналів і стимулює політику нарощування чи модернізації озброєнь. Це також ускладнює міжнародні зусилля щодо стабільності ядерного паритету.
Що буде далі?
Можливі сценарії включають добровільні тимчасові домовленості без перевірок, нові двосторонні переговори за участю США і Росії, або розгортання технологічних і кількісних нарощень арсеналів обома сторонами. Деякі політики пропонують розширити формат переговорів із залученням інших ядерних держав, але наразі таких домовленостей нема. Також можливе прискорення розробок нових носіїв і модернізаційних програм обох країн.
Як це вплине на тебе?
Для пересічної людини безпосередніх змін у повсякденному житті наразі немає, але закінчення договору підвищує довгострокові ризики міжнародної нестабільності й витрат на оборону. Це може впливати на бюджетні пріоритети країн, посилювати геополітичну напругу та робити міжнародну безпеку менш передбачуваною, що опосередковано впливає на економіку і політичну ситуацію у світовому масштабі.
