Обмеження доступу МКЧХ до українських військовополонених у РФ і на окупованих територіях
Що сталося?
Росія систематично обмежує доступ Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) до українських військовополонених і демонструє під час рідких візитів лише тих бранців, які перебувають у відносно доброму стані. Представники місії повідомляють про відсутність вільного та безперешкодного доступу до місць утримання в Росії та на тимчасово окупованих територіях. Візити були нечисленними, не охоплювали всі місця утримання і часто проходили без можливості приватного спілкування з полоненими. Звільнені бранці підтверджують, що їм показували лише відновлених або здорових ув’язнених, а хворих і постраждалих приховували.
Чому це важливо?
Обмеження доступу МКЧХ перешкоджає незалежній перевірці умов утримання та факту дотримання міжнародних норм поводження з військовополоненими. Неможливість контакту «наодинці» ускладнює отримання правдивої інформації про тортури, катування та інші порушення. У підсумковому звіті експертної місії ОБСЄ зафіксовано практики, які можуть кваліфікуватися як воєнні злочини та злочини проти людяності, зокрема страти, катування, позбавлення права на справедливий суд і нелюдські умови утримання.
Що буде далі?
МКЧХ і міжнародні спостерігачі можуть продовжити вимагати розширення доступу і документувати випадки перешкоджання, опираючись на свідчення колишніх полонених та зібрані матеріали. Можливі подальші звернення до міжнародних організацій і судових інстанцій для розслідування зафіксованих порушень. При відсутності співпраці з російською стороною звіти та свідчення використовуватимуться в міжнародних доповідях і для політичного тиску на забезпечення доступу та дотримання норм гуманітарного права.
Як це вплине на тебе?
Для українців і родичів полонених це означає збереження невизначеності щодо стану близьких і ускладнений доступ до об’єктивної інформації про їхнє утримання. Для громадськості й міжнародних організацій — більша потреба у документуванні порушень та лобіюванні доступу МКЧХ. Для правозахисників і юристів наявні свідчення і звіти можуть стати підставою для ініціювання розслідувань і юридичних кроків проти практик, що порушують міжнародне гуманітарне право.
