Єврокомісія прискорює розширення: шанси Чорногорії, Албанії, Молдови та України

Що сталося?

Щорічний звіт Єврокомісії від 4 листопада визначає чотири пріоритетні країни-кандидати на членство в ЄС — Албанію, Молдову, Чорногорію та Україну — і фіксує прискорення процесу розширення під впливом геополітичних змін після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Звіт оцінює прогрес десяти претендентів і зазначає, що нинішній мандат Комісії — перший за останні п’ятнадцять років, коли розширення стало реальною можливістю. Чорногорія демонструє імпульс і може завершити переговори до 2026–2028 років; Албанія просунулася значно та прагне завершити переговори до 2027 року; Молдова та Україна залишаються «пов’язаними», але Україна блокується Угорщиною, що гальмує початок переговорів для Києва.

Чому це важливо?

Рішення Єврокомісії і зміни процедур впливають на стратегічну позицію ЄС у світі, внутрішню політику країн-кандидатів та адміністративні вимоги для вступу. Прискорення процесу має наслідком оперативні політичні дискусії про умови інтеграції, механізми контролю (наприклад, тимчасове припинення права голосу чи обмеження доступу до фондів) і можливі перехідні періоди для захисту ринку. Також важливе те, що остаточне рішення залежить від одностайності 27 держав-членів, а блокуючі країни (наприклад, Угорщина чи Болгарія) можуть відтермінувати або ускладнити вступ окремих кандидатів.

Що буде далі?

Найближчі кроки включають продовження технічної роботи з Молдовою й Україною, подальше закриття розділів переговорів для Чорногорії та Албанії і політичні консультації в ЄС щодо спрощення або модифікації процесу розширення. Політичні рішення окремих держав-членів і внутрішні вибори (наприклад, в Угорщині у 2026 році) можуть змінити темпи відкриття переговорів. Єврокомісія також розроблятиме реформовані механізми моніторингу верховенства права та можливі переходи, щоб зробити розширення керованим.

Як це вплине на тебе?

Для громадян країн-кандидатів пришвидшення може означати раціоналізацію реформ, перспективу доступу до єдиного ринку і фондів ЄС за умов виконання критеріїв, але з можливими перехідними обмеженнями (наприклад, для працевлаштування чи сільськогосподарського експорту). Для сусідніх держав-членів це означає політичні дискусії про безпеку, міграцію і бюджетні наслідки. Остаточні ефекти залежать від темпів закриття переговорних розділів, рішень щодо механізмів контролю та політичних голосувань у Раді ЄС.