Закінчення дії договору СНО і ризики відновлення гонки ядерних озброєнь
Що сталося?
Термін дії Договору про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО) між Росією та США спливає 5 лютого 2026 року. Хоча Кремль фактично призупинив дію угоди у 2023 році у відповідь на підтримку України, а США відреагували подібно, формального продовження або відновлення контролю наразі не видно. Росія пропонувала дотримуватися основних обмежень на рік, а президент США позитивно відреагував, але офіційних кроків зі сторони Вашингтона не зафіксовано. Експерти вказують, що як США, так і Росія мають технічну здатність швидко збільшити кількість розгорнутих боєголовок, наприклад, завантаживши додаткові боєголовки у ракети Minuteman III.
Чому це важливо?
Договір СНО встановлював кількісні обмеження на розгорнуті ядерні боєголовки та сприяв прозорості й стабільності між двома найбільшими ядерними арсеналами. Втрата багатосторонніх обмежень може призвести до швидкого нарощування боєголовок обома сторонами, збільшення ризиків невірної оцінки намірів і дестабілізації стратегії стримування. Також на тлі зростання ядерного потенціалу Китаю відсутність угоди ускладнює планування та може стимулювати подальшу модернізацію й розширення арсеналів усіх трьох держав.
Що буде далі?
У найближчі місяці експерти не прогнозують миттєвого формалізованого продовження умов СНО. Можливі реакції включають швидке завантаження додаткових боєголовок у наявні платформи обома сторонами, перегляд планів модернізації, а також дипломатичні ініціативи чи мовчазні кроки щодо збереження певних практик обмеження. Паралельно зростатиме тиск на відновлення переговорів або розробку нових механізмів контролю з урахуванням китайського фактору, але їхні терміни та успіх наразі невизначені.
Як це вплине на тебе?
Непродовження договору прямо не змінить повсякденне життя громадян, але підвищує геополітичну невизначеність і ризики ескалації, що може посилити політичну напругу, вплинути на оборонні бюджети та безпекову політику країн-союзників. Для громадян це означає більшу увагу до рішень урядів щодо оборонної стратегії та потенційно вищі витрати на модернізацію озброєнь, а також відновлену активність громадських і професійних ініціатив з контролю над озброєннями.
